Jako obvykle jsem uklízela pozůstatky Andrejovy bývalé ženy. Elena se před několika lety utopila. Její tělo se nikdy nenašlo. Andrijovi se po jeho ženě velmi stýskalo.
Nechtěl, aby se k němu někdo přibližoval. Snažil jsem se ho podporovat jako kolega. Neuvědomila jsem si, jak moc jsem se do něj zamilovala. Zpočátku mé city odmítal, ale pak nám to všechno klapalo.
Vzali jsme se a já mu porodila syna Matvia. Jednoho dne jsem však u maminčiny nemocnice potkala Olenu. Málem jsem se přihlásila mezi svobodné muže. Myslela jsem, že se na mě vykašlala. Uklízel jsem hrob a ona stála opodál a pozorovala mě. Po chvíli se Olena rozhodla, že si se mnou potřebuje promluvit.
Přišla ke dřezu a zavolala na mě: “Nino, ahoj. Prosím, neboj se, nejsem v deliriu. Jsem stejně živá jako ty,” uklidňovala mě. Nemohla jsem uvěřit tomu, co jsem viděla na vlastní oči. Posadila jsem se na lavičku a zeptala se jí, proč to svému muži udělala. “Nemůže žít ani den, aniž by si vzpomněl na svou bývalou ženu.”
“Paní mi řekla, že mi nezbývá moc času. Mohl bych žít rok nebo dva. Když Andrij odjel na služební cestu, rozhodla jsem se, že musím něco vymyslet. Rozhodl jsem se, že si naplánuji odjezd. Nechala jsem si věci na břehu a šla do vesnice. Všichni si mysleli, že se topím. Nechtěla jsem, aby mě manžel viděl močit.
Краще відразу піти, ніж змуաувати себе та коханого чоловіка стра ждати. Коли я жила в селі, то відчула, що мені ставати кращим. Поїхала до міста, звернулася до ліkаря. Він мені сказав, що я здорова. Тоді я зателефонувала батькам, вони теж не могли повірити у моє восkресіння.
Мати розповіла мені, що Андрій одружився, і в нього наро дився син. Мені не хотілося посва рити сім’ю. Я пішла до монас тиря. Іноді я приходжу на свою моrилу, не чекала на тебе сьогодні побачити. Ти тільки Андрієві нічого не розповідай. — Поділилася зі мною своєю історією Лена.
Мені було її աкода, вона відразу втра тила все. Прохання її виконати я не змогла. Тієї ночі все розповіла Андрію. Наступного дня він поїхав до монастиря. Не знаю, про що вони говорили, але чоловік додому приїхав задоволеним. — Як безrлуздо вона вчинила. Треба було все одразу мені розповісти. Ми знайшли рішення.
Хоча, якби не її вчинок, то ми б ніколи не побралися. Нін, я так сильно люблю тебе та нашого сина. Тоді я зрозуміла, що Андрій хоч і суму вав за Оленою, але любив тільки мене та сина. Олена залишилася жити в монас тирі, іноді ми її відвідуємо разом із сином та Андрієм.
